majorann: (рейстлин)
хоча й писати є про що - та ж Алюня скаче вже ніжками і ававає на всіх собак, яких бачить - чи вживу, чи в телевізорі. Але не пишеться. Таке моральне виснаження, нічого не хочеться, ніяких бажань творити будь що немає...
Дурний стан, що й казати.
І на цьому тлі - привіт, Дрегонленсу, - мій колись давно улюблений дует Айре і Саруман, не зупинившись на мюзиклі, де вони гарнюньо так проїхались по коханому Рейстліну (мая прєлєсссссть...), взялися за вистраждану родину Старків і всяку таку Пісню Льоду і Полум'я.
Хто не в курсах - є така фентезійна серія Джорджа нашого Мартіна, якому лаври Роберта Джордана явно не дають спокійно спати і тому він тягне і тягне, "ой, я не знаю, в мене голова болить, щось сьогодні я наступний том не завершу...". І так вже три роки. Треба написати Сандерсону, чтолі, досвід дописування за одним вічноживим письменником у нього вже є, хай готується до наступного рандеву, підчитає завчасно джерела, вживеться у новий світ )))
Карочє, новий фентезі альбом Епік, створений за мотивами Пісні, Саги про тих, хто бачить (а є в українській слово, адекватне Видящим?...), ну і без Толкієна не обійшлося, ога, куди ж без нього.
Враження, треба сказати, подвійне.
З одного боку, я сильно поважаю Антона Круглова (він же Саруман) за те, що в наші нелегкі часи умовах безумовної некомерційності фентезі у нашій країні, він продовжує вперто робити, те що йому подобається. З іншого боку, як композитор він, ну явно не дотягує і постфактум залишається відчуття такого собі фанфіку про Таню Гроттер, а не самостійного музичного твору. Конклав магів в "Испытание близнецов" нездорово асоціюється у мене з першосвященниками з Jesus Christ. І порівняння, звичайно, на користь останнього. Ще й за кепочкою.
Але.
Але ))
Ну, що нам, любителям фентезі треба, крім можливості ще раз поринути у якийсь інший казковий світ, знайомий з улюблених книг? Прощається і недосконалості композиції і шорохуватості текстів і недоліки голосу. І слухаєш і переживаєш і, що найголовніше, відходиш від марудної дійсності.
Пліз, презентація альбому з шикарними ілюстраціями у відеоряді


І прикольний кліп на одну з пісень ))


До речі, якщо вже рекламувати, то рекламувати. Отут м ожна скачати альбом за невелику дєнюжку і підтримати виконавців
majorann: (рейстлин)
... прочитала цікаву книжку :)
... )
majorann: (рейстлин)
Тільки що подивилась Хоббіта. На жаль, не в кінотеатрі, а у піратській версії (зате мої орки розмовляли іспанською! 8)): зі зрозумілих причин, вибратись зараз до кіна я не можу. Але, народ, хто може і ще не дійшов - БІГОМ!!
І краще у 3Де.
Бо Пітер Джексон явно замаскований під хоббіта майяр чарівник.
Просто у мене немає іншого пояснення тому, що можна так переінакшити сюжет, героїв, антураж - і настільки вхопити дух і настрій книги! Це щось неймовірне!
І пасторальний Шир, і загадково-дивакуватий Гендальф, і ще типу не зкурвлений Саруман... Казка, зовсім несхожа на епічну розповідь Володаря перснів.
Але кільце вже втекло від Голлума.
Але Зелений ліс вже називають Лихоліссям.
Але у Барад-Дурі, кажуть, з'явився Некромант...
Чуєте, чим пахне? ;)
Як у сітку кинуть нормальну версію, обов'язково запишу собі, бо то мастхевно.
А якщо вийде режисерська версія (не може бути, щоб не було!), навіть розведусь на двд - воно того варте!

Окремі враження від героїв.
Ну, пан Гендальф, звичайно, пречудовий. Хоча, мої враження сильно зіпсовані тим фактом, що цю роль пропонували Шону Коннері. І сер Коннері, можливо, вперше за свою акторську кар'єру, сів у калюжу - відмовився. Про що згодом,бузумовно пожалкував. А я відтоді коли дізналась про це, весь час уявляю його замість теперішнього актора. І, блін, Шон Коннері кращий!
Більбо. Класний. Він був чудовий у Автостопом по галактиці і у Шерлоці (привіт, доктор Ватсон!) і тут абсолютно на своєму місці. Таке типове, звичайне обличчя, що після безкінечної плеяди голлівудських красунчиків, видається майже красивим )
Торін і Балін - попадання стовідсоткове, браво! Торін оповитий трагічністю і фатумом, в очах десь на дні світиться дідова спрага до золота. Чомусь одразу стає зрозуміло, що смерть його буде героїчна - у героїв іншої не буває.
Голомозий Двалін і Бофур у вушанці підкорили моє серце (а Пітера Джексона, схоже, підкорили вушанки - їх у фільмі явно більше однієї)).
У інтернетах пальму симпатій взяв Кілі, а от мені з їх пари більше сподобався Філі з його заплетеними у кіски вусами )
Взагалі, гномів багато і враження змазуються, проте вони всі зачьотні і класні! Найкайфовіший був Орі: "Наважусь спокусити вас чашечкою ромашкового чаю..." )))
Радагаст Карий (у цьому перекладі Бурий. Може воно й так, але я залишаюсь вірною перекладу Северо-Запада. Старушка ))), який надміру захоплюється грибами і їздить у санях, запряжених кроликами. І не простими кроликами, а такими, що обганяють варгів на на пересічній місцевості!
Ну, і всі інші - Галадріель, Елронд, Трандуїл і король гоблінів, і троллі, і Азоґ...

А що вже казати про антураж!
Рівендейл, хоббічья нора, ліси і гори і велетні, що кидались камінням...
Ах...

З.І. На другу частину, хоч би там що, піду у 3Д. Хто зі мною? ;)
majorann: (Default)
Не змогла пройти повз таке чудо! Пусєчка, еге ж?

majorann: (Default)
Смерть Бороміра у кіно змусила повністю передивитись моє сталення до персонажу. При прочитанні книги він мене аж ніяк не зачепив. А от після фільму...
Бррр, аж мурашки по шкірі...
А після Неда Старка люблю Бороміра ще більше
majorann: (Default)
Колись, давним-давно, років 15 назад, чалапала я по Петрівці (для тих, хто в танку і іногородніх - книжковий ринок у Києві). Страшенно хотілося чогось почитати прекрасного, а саме настала криза жанру: Олдєй нових не було, Валєнтінов був ще мені невідомий, а стара добра класика типу Хайнлайна, Желязни, не кажучи вже про Толкієна була прочитина і перечитана по декілька разів і навіть у пародіях.
А хотілось чогось фентезійного і класичного, без кровіщі, яка стікає по сторінках, без сучасних технологій і - увага!це важливо!! - без багатотомного продовження.

І от тоді я набрела на якогось милого дядечка (сука, якби запам'ятала, як він виглядає - раз на рік у той самий день приходила б співати йому під вікном похабні Секторгазівськи частушки). Милий дядечко, на питання, що б він міг порекомендувати з фентезі, загадково посміхаючись, ізвльок із-под поли книженцію, оформлену в найкращих традиціях тогочасної фентезійної літератури і по страшенному серету розповів, що, ось - нова книга, дуууже інтересна, а головне - в двох томах. Томи в наяності є і продовження нема й не буде - все закінчується тут же.

Ну, як я могла не купитися?!

І от, на даний момент, на своїй полиці я маю 11 книжок, які складають 27 томів цієї серії.
Ще дві книжки на компі, бо не видані і хз, чи колись вийдуть у друк.
А, треба ще зауважити, що шановний автор примудрився померти після 11 книги і дописує за нього тепер інший.
А я в абсолютному жаху - вчора дочитала передостанню, 13ту книгу. 14 наразі пишеться.

По-перше, дуже хочеться, щоб переклад останньої добрався до мене до кінця світу. А то я так не граю!
По-друге, що я тепер буду чекати, як воно закінчиться?!
По-третє, і саме головне: любі діти, ніколи, ні НІКОЛИ!!! не вірте продавцім на слово! Вони, гади, обманють і бросють, а ти витрачай половину життя, ганяючись за шматочками перекладу.

Хоча, кладучи руку на сердце, мушу визнати, що задоволення, отримане від цієї серії значно переважає всі ті незручності.
В оригінальності створеного світу, на мій погляд, навть той же Толкієн, "нєрвно куріт в корідорє" в порівнянні з Джорданом.
От, наведу, одну принципову річ. Всі без вийнятку автори, створюючи світ, як належне вважають існування там першородного гріху. Себто, жінка є жінка, і вона, єссно, нижче а чоловіка. У пана Роберта це відсутньо напрочь! У нього і релігії-то немає як такої.
Дуже важко абстрагуватися від реалій нашого світу, створюючи власний. Проте, в цій серії це вдалося на Ура!

Мій улюблений персонаж )


Сумбурненько, я знаю.
Багато що не написала, може якось сподоблюся на нормальний огляд цих книг.
Вони цього варті, повірте мені )
majorann: (Default)
http://illanthan.deviantart.com/gallery/10449645

Raistlin Majere in the Abyss. GodSlayer.

Муррр... Так приємно, коли хтось бачить твого коханого чоловіка так же як і ти ))))
majorann: (Default)

...ну, і здогадайтесь, якої масті головний герой-коханець? Да-да-да, біловолосий!!
Ех-х-х, продовжується порочний ряд пана Геральта, пана Рейстліна... Хто там ще був такий?...
majorann: (Default)
Ви знаєте, любі друзі, мушу, мабуть, вибачитись перед шановною авторкою за попередній пост. Трапила мені до рук (точніше, до очей, бо паперові книжки, на жаль вже давно собі не дозволяю, виключення - дитячі) остання її книга "Год Крысы".
Складається вона з двох частин, "Ведунья" і "Путница", відповідно. Не можу сказати, що це шедевр світової фетезі. На жаль. Проте відірватись від читання я не могла три дні )) До двох годин ночі, а потім уриваючи будь-яку вільну хвилинку.
Що маю сказати: росте панянка як автор. Якщо порівнювати з "Відьмою", відверто злизаної з незабутнього Сапковського, тут абсолютно самостійна річ, що, безумовно, дуже приємно. Ну, щоправда, не можна виключати, що я просто не читала тієї книги, яка справила на Громико враження, але не будемо про печальне, будемо сподіватись на краще ))
Нормальний сюжет, нехитрий світ, дуже схожий на наш (тут всі автори пострадянського простору не заморочуються), нормальна сюжетна лінія такого собі любовного роману на фоні війни, що наближається. Гумор, знов-таки приємний і не вульгарний - взагалі, видно, що писала жінка.
Звичайно, є моменти які... ну, непродумані, неправдоподібні, але я все простила, бо...

... видно, у нас однаковий смак на чоловіків. Женщіни любят паодонков (с). І тільки любляча цей тип жінка може виписати його з такою любов'ю і всепрощенням - ну як його такого не поцьомати, а? )))) (як мене тільки сподобило вийти заміж за нормального чоловіка - фіг зна!)

Коротше, читайте, дівчата - не пошкодуєте. Хлопцям, щоправда, думаю сподобається менше, от хотілося б дізнатись думку сильної статі. Бо в мене склалось враження, що це такий собі "жіночий роман" тільки у стилі фентезі.

З.І. І я, мабуть, все-таки що-небудь напишу. Як думаєте? Адже, Громико ж пише ;)
majorann: (Default)
І іноді, читаючи чергову книжку на кшталт Громико або Бєляніна (а що робити - зараз видають таке) я думаю: ну, невже я б не написала краще? Не гірше так точно!
І починаю добувати із столу зошити, щоденники і розрізнені папірці, на яких врізнобій розкидані сюжети, ідеї, окремі виписані епізоди. Точно не гірше! Починається щось складатись в голові, рука тягнеться до паперу...
...А потім потрапляє до рук щось прекрасне, чомусь до сих пір не читане, на кшталт "Дверей у літо" Хайнлайна.
І все відкладається в стіл, а щось навіть викидається. Тому що не гірше за них. А потрібно краще за нього. Краще за Желязни, Уейс, Гудкайнда (про метрів типу Толкієна і Джордана я навіть не хочу думати). Бо інакше немає сенсу. А як Громико - не хочеться...

***

... Аж потім згадуєш про "Школу в Кармартені" і думаєш: адже буває...

Profile

majorann: (Default)
majorann

February 2014

S M T W T F S
      1
2345678
9 101112131415
16 171819202122
232425262728 

Syndicate

RSS Atom
Page generated 20/9/17 07:31

Expand Cut Tags

No cut tags